НЕ СТАЛО ОЛЕКСАНДРА АВЕР’ЯНОВА

Сьогодні на 72-му році життя після важкої хвороби у Росії пішов у кращі світи вихованець донбаського футболу та колишній футболіст луганської «Зорі» Олександр Авер’янов. Хоча він народився на іншому кінці світу – у Владивостоці – футбольну освіту він отримав на Донеччині – у Горлівці, де він провів дитинство і є одним з найвідоміших вихованців ДЮСШ «Шахтар» Горлівка (тоді вона називалась «група підготовки»). Здібного, хоча й невеличкого на зріст юнака.Згодом родина переїхала до україннскьго Миколаїва, де він продовжив займатися футболом в ДЮСШ-3. Згодом юнака запримітили в одеському «Чорноморці», куди його запросили у місцеву «групу підготовки». У 17-річному віці Олександр Авер’янов вже дебютував у «Вищій лізі» чемпіонату СРСР у біло-синій футболці «Чорноморця». Одночасно цього півзахисника запросили у юнацьку збірну СРСР, у складі якої він двічі вигравав «золото» юнацької першості Європи – у 1966-му та 1967-му. У ті часи українсьокму футболісту взагалі, а футболісту з провінційного клубу, яким тоді вважався одеський «Чорноморець», зокрема, було дуже важко потрапити в збірну СРСР, а, тим більше, двічі поспіль виграти титул в її складі. Подальшу клубну кар’єру Олександр Миколайович продовжив у дуже перспективному тоді «Суднобудівнику» Миколаїв, який виступав у «Другій лізі» першості СРСР під керівництвом одного з найвеличніших футболістів радянського футболу 60-х Юрія Войнова («Динамо» Київ). У віці 20 років Олександр Авер’янов – це не абсолютний рекорд, але одне з рекордних досягнень, — отримав звання «Майстер спорту СРСР» з футболу у складі «корабелів», коли у 1969-му вийшов (будучи клубом «Другої ліги» і це також рекорд) у півфінал Кубка СРСР, де їх вибили не менш легендарні львівські «Карпати», які й виграли титул. Тоді у чвертьфіналі проти російського «Торпедо» Москва Авер’янов «покрутив позвонки» такому монстру світового футболу, як Едуард Стрельцов. Партнером Олександра Авер’янова по півзахисту «Суднобудівника» був лисичанин Микола Курінний і вони на двох вже на початку матчу створили гольовий момент, але Микола Іванович його не реалізував, але «Суднобудівник» тоді у Москві (!!!) таки «прибив» пихатих «автозаводцев» — 2:1. Саме Олександр Авер’янов забив другий – переможний — м’яч у ворота «Торпедо» і вивів «Суднобудівник» Миколаїв у історичний півфінал. Найвище досягнення «корабелів» в історії їхнього футболу.
У 1975-му – вже зрілим футболістом — Авер’янов отримав запрошення повернутися у «Вищу лігу» від луганської «Зорі». Олександр Миколайович у малиновій футболці «Зорі» провів 28 матчів і забив чотири м’ячі.
Всього ж за кар’єру Авер’янов провів у «Вищій лізі» 178 матчів і забив 24 м’ячі. Після чого він почав тренерську кар’єру вже в Росії, де тренував багато доволі сильних клубів, таких як «Факел» Воронеж, «Шинник» Ярославль, «Уралан» Еліста, «Крила Рад» Самара. В Росії вихованцеві українського футболу присвоїли звання «Заслужений тренер Росії». Його сини стали успішними футболістами, тобто, Олександр Миколайович створив справжню футбольну династію.
Щиро співчуваємо родині Олександра Авер’янова і всій футбольній спільноті з приводу смерті видатної футбольної людини!

Олександр Мазан, прес-служба «Луганської обласної асоціації футболу», 15 червня 2021 року

Обновлено: 08.05.2022 — 16:57